Реакції на стрес і гумор як ознака збереженної психіки

Батьківство – це постійні виклики. Іноді ми почуваємося безпорадними, іноді – злими, втомленими, розгубленими. А буває – в найнапруженіший момент раптом виривається жарт чи посмішка, ніби «не до місця». Та насправді такі реакції – це прояв стресу. І гумор у подібні моменти – не ознака легковажності, а прояв працюючої, адаптивної психіки.
На консультаціях у психологів батьки запитують:

«Наскільки це погано, що в стані стресу я впадаю в ступор чи починаю плакати?»;

«Якщо щось відбувається серйозне, а я починаю розповідати анекдоти, чи зі мною все нормально?»

Разом з психологинями проєкту «ПОРУЧ», Наталією Пашко і Наталією Науменко, ми розберемося, що таке стрес, як ми на нього реагуємо – і чому сміх під час напруги може бути не лише доречним, а й допоміжним.

Що таке стрес?

Стрес – це природна реакція нашого організму на те, що ми сприймаємо як загрозу. Це може бути реальна ситуація (дитина загубилась на прогулянці), а може – лише уявна (страх, що з дитиною щось трапиться, коли вона йде сама до школи).

Як ми реагуємо на стрес?

У кожного з нас – свій набір реакцій. І всі вони – нормальні:

хтось починає плакати;

хтось «завмирає» або мовчить;

хтось не може зупинитися та говорить без упину;

хтось сміється, жартує або переводить усе в гумор;

хтось починає все контролювати, керувати ситуацією.

«У стресових ситуаціях у мене якось самі по собі з’являються жарти – а вдома це сприймають як недоречність: «Ти серйозно? Тут не до сміху!»

Але саме ця реакція може бути вашим способом впоратися з напругою. Так працює психіка – і це не «дивно», а ефективно. Реакція на стрес – цілком природна і спрямована на те, щоб підготувати організм до дій і впоратися із загрозою.

Чому важливо розуміти ці реакції?

Часто можна почути, що в складній ситуації «треба бути серйозним», «не можна плакати», «не можна сміятись». Але емоції не зникають лише тому, що ситуація «вимагає зібраності». Ми можемо навчитися з ними бути – не придушувати, а опановувати, аби не дозволяти їм керувати собою. І замість того, щоб соромитися своїх чи дитячих реакцій, краще навчитися приймати та проживати їх – спокійно, без осуду.

Які реакції на стрес бувають та як зменшити вплив стресу?

При стресі ми можемо відчувати:

прискорене серцебиття;

тремтіння;

активне потовиділення;

кидає то в жар, то в холод;

головний біль;

біль у м'язах;

проблеми з травленням.

А також, можуть виникати і такі психологічні реакції:

сором за свій стан або реакції;

складно концентрувати увагу;

гнів або постійна тривога;

підвищена втомлюваність та виснаження;

дратівливість, зниження настрою;

зниження уваги, пам'яті, розумових процесів та іншого.

Як опанувати себе в стресовій ситуації?

Коли щось іде не так – дитина вередує, ви не встигаєте, накопичується втома – дуже легко «зірватися». Але є способи, які допомагають зменшити напругу та не дати стресу взяти гору.

Умовно їх можна об’єднати у дві групи:

ті, які спрямовані на вирішення самої проблеми;

і ті, які спрямовані на покращення емоційного стану.

Наприклад:
Якщо ви можете вплинути на ситуацію – варто подумати, що саме зробити: попросити про допомогу, домовитися з партнером/партнеркою, скласти чіткий план, або чесно висловити своє роздратування.

А якщо змінити саму ситуацію складно, тоді важливо подбати про свій стан: змінити ставлення, трохи відсторонитися, подихати, зробити паузу, випити чаю, сказати собі: «я зараз роздратована/роздратований, але це пройде».

Обидва підходи важливі – і їх можна комбінувати залежно від того, що саме вас турбує в конкретний момент.

Як застосовувати стратегії подолання стресу в реальному житті?

Коли ми розуміємо, чому ми так реагуємо і що з цим можна зробити, ми отримуємо реальні інструменти для того, щоб краще почуватися – навіть у складні дні.

Визначте, на що ви можете вплинути, а на що – ні.● Якщо ситуацію можна змінити (наприклад, домовитись з партнером/партнеркою про розподіл обов’язків, попросити допомоги у бабусі/дідуся, змінити графік дитини), подумайте, які ресурси у вас є: час, підтримка, знання, досвід.
● Якщо ж ситуація не змінюється, незважаючи на ваші зусилля (наприклад, складний період у родині або тривалий конфлікт, на який ви не маєте прямого впливу), тоді важливо переключитися на інше – ваш емоційний стан і те, як ви його підтримуєте.

Як можна собі допомогти, коли проблема не вирішується прямо зараз?Спробуйте одну з стратегій:● Позитивна переоцінка – знайти хоча б щось хороше у складному:«Цей період навчив мене краще розуміти дитину», «Це дало мені важливий досвід, який я можу використати у майбутньому», «Завдяки цій ситуації в мене з'явилися нові друзі»● Дистанціювання – трохи зменшити тиск ситуації у своїй голові:«Це не назавжди», «Це складно, але в мене вже є досвід проходити через подібне»● Пошук сенсу – дати події внутрішнє пояснення:«Якщо я це проходжу – значить, я сильна/сильний», «Коли все мине, я знатиму, про що писати книгу»● Премикання – тимчасово відволіктись:улюблена музика, серіал, гаряча ванна, прогулянка на самоті – все, що дає відчуття «перепочинку».
Але важливо: перш ніж «відволікатися», чесно дайте відповідь собі на запитання – ця проблема взагалі вирішується? Бо іноді ми уникаємо вирішення просто тому, що раніше нам це не вдавалось. І тоді варто звернутись по допомогу – або навпаки, дозволити собі перестати витрачати сили на те, що неможливо змінити.

Де взяти сили?Щоб не розчинитися в тривозі чи втомі, важливо мати доступ до своїх ресурсів. Запитайте себе:● Що є у мені? (мій досвід, витримка, вміння розмовляти з дитиною, креативність, гумор)● Хто навколо мене? (кому я можу написати чи подзвонити, з ким можу просто помовчати)● Де я можу відновитися? (місце, де мені затишно: улюблене крісло, парк, кухня з чашкою чаю)● У що я вірю? (фраза, яка тримає мене, молитва, внутрішнє переконання, що «і це мине»)
Чим більше таких опор – тим вищий рівень стресостійкості. І зовсім не обов’язково бути «ідеальними» – достатньо пам’ятати, що ви вже багато разів справлялися – і це ще один крок на цьому шляху.

А ще – працює те, що ми іноді не помічаємо.На думку нейробіолога Роберта Сапольскі, є дві найефективніші стратегії подолання стресу:● Пошук підтримки у стосунках – коли є з ким поговорити, отримати допомогу або просто бути поруч.● Сміх і гумор – ті самі жарти «не в тему», які, насправді, можуть врятувати наш емоційний стан.

Чому ми сміємось під час переживання стресу і чи це нормально?

«У найнапруженіший момент, коли вдома всі на нервах, я раптом починаю жартувати… Сам не розумію, чому. А у відповідь чую: «Зараз не до сміху!».

Насправді – це дуже поширена ситуація. І зовсім не тому, що людині байдуже чи вона легковажна. Це – один зі способів психіки впоратись зі стресом.

У нашому суспільстві досі існують установки, що «в серйозних ситуаціях треба бути зібраними», «не можна плакати» або «не час для жартів». Але ці очікування часто тільки ускладнюють ситуацію. Людина починає соромитися своїх емоцій – і це додає ще більше напруги.

А як насправді? Гумор – не заважає, а допомагає. Люди, які можуть пожартувати в складний момент, зазвичай мають гнучкішу, витривалішу психіку. Це не про легковажність – це про ресурс.

Як працює сміх під час стресу?

Коли ми сміємось, в мозку виділяються «гормони радості» – ендорфіни та серотонін. Вони покращують самопочуття, знижують тривогу, а іноді навіть – зменшують біль.

Сміх активує різні системи організму, а після нього тіло розслабляється – це допомагає скинути фізичну й емоційну напругу.

Спільний сміх – це ще й сигнал безпеки: коли ми можемо посміятись разом, психіка «розуміє», що загроза минула.

Якщо ви можете згадати стресову подію з усмішкою – вона вже не така страшна, як була раніше.

Люди, які вміють жартувати навіть у непростих обставинах:

легше знаходять вихід зі складних ситуацій;

частіше використовують нестандартні підходи;

краще підтримують емоційний контакт з дітьми та іншими дорослими.

Сміх не скасовує труднощі – але точно допомагає пережити їх із меншими втратами. Особливо, коли ви – мама чи тато. І в цей момент хтось маленький уважно спостерігає: а як з труднощами справляється дорослий?