Війна ставить перед підлітками складні запитання, на які вони не можуть самостійно дати відповіді через вік і брак життєвого досвіду. І саме підтримка дорослих допоможе їм впоратися із цими роздумами.
Щоб розібратися, як батьки можуть якісно підтримати дітей, що дорослішають під час війни, ми із проєктом «ПОРУЧ» поспілкувалися із психологинями Наталією Пашко та Оксаною Шароварою, а також підлітками, які зверталися по допомогу до проєкту.

З якими проблемами підлітки найчастіше стикаються під час війни

Процес виховання є системою методів, які обирають та застосовують саме для розвитку дітей, і залежить від взаємовпливу дорослого на дитину, від їхньої близькості й порозуміння, або навпаки – від відсутності чи браку названого. Отже, стратегії виховання змінюються не лише з дорослішанням дитини, а й відповідно до ситуації в родині. Зазвичай діти часто переймають батьківський досвід і можуть в майбутньому свідомо або несвідомо застосовувати його у своїх родинах. І тут важливо враховувати відмінності поколінь, які мали різний, часто недостатній доступ до інформації про методи виховання, іншим чином, ніж наступні покоління, обирали цінності та піддавалися або не піддавалися суспільному впливу (йдеться про стереотипи, норми прийнятної поведінки тощо).
Перехідний вік сповнений викликів: невдоволення своєю зовнішністю, переживання через дружбу та закоханість, спроби віддалитися від батьків, труднощі в навчанні, пошук себе. Підлітки гостро сприймають питання справедливості, прийняття та власної ідентичності. Це час, коли вони вчаться керувати емоціями й долати труднощі вже не по-дитячому, а більш зріло.

Війна додає до цього ще більше страхів, невизначеності і тривоги, адже загострює проблеми, з якими й так було непросто впоратися:

Неможливість планувати

Втрата контролю над власним життям, вимушені переїзди, розрив зв’язків із друзями — усе це посилює хронічний стрес і позбавляє мотивації.

Розірвані соціальні зв’язки

Для підлітка друзі — це не просто компанія, а ключовий ресурс підтримки. Вимушена ізоляція, навчання онлайн та переїзди призводять до почуття самотності та соціальної тривожності.
Ще одна сторона — коли між друзями починаються конфлікти через різні погляди та досвід. Гострих тем нині багато: часто підлітки болісно сприймають, коли їхні друзі виїхали за кордон і живуть «нормально», або мають інші погляди на питання мови, мобілізації тощо.

Війна, війна, війна

Підлітки багато часу проводять онлайн і навіть якщо батьки намагаються їх обмежувати від контенту про війну, повністю ізолювати не вдається. Вони не просто читають про події, а буквально «проживають» їх. Нестача навичок критичного мислення робить їх особливо вразливими до фейкових новин, панічних настроїв і деструктивних наративів.
Також підлітки, що зверталися за допомогою до проєкту «ПОРУЧ», поділилися, що часто розмови про війну для них дискомфортні, а обговорення політики, питання мобілізації, розмови про смерті, постраждалих, руйнування та знецінення різних досвідів їх дратують.

ПТСР

Якщо підліток пережив окупацію чи інтенсивні обстріли, це може залишити глибокий слід на його психіці. Посттравматичні реакції стають для багатьох частиною повсякденності.

У такому випадку важлива робота з фахівцем. Психотерапія допомогла дівчині зрозуміти, що гостра реакція на тригери — певні звуки або ситуації, які повертають у травматичний досвід — це нормально. Усвідомлення, її стан можна пояснити і змінити, стало першим кроком до відновлення. Дівчина навчилася справлятися з флешбеками, нічними кошмарами, а згодом — знову почала ходити до школи.

Тиск відповідальності

Багато підлітків стикаються з тим, що від них очікують «дорослої поведінки»: допомагати з молодшими дітьми, підтримувати маму, «не скаржитися». Вони відчувають відповідальність, з якою не можуть впоратися, але не мають права «зірватися».
Батьки теж перебувають у стресі, через що підлітки можуть думати або відчувати, що їхні проблеми «менш важливі», ніж дорослі труднощі. Це призводить до того, що вони перестають ділитися переживаннями та шукають підтримку деінде. Інколи, у тому числі, у деструктивних середовищах.

Постійні втрати

Багато підлітків страждають через вторинні втрати — розрив звичних соціальних зв’язків, зміну середовища, втрату рідного дому, міста чи країни. Вони переживають конфлікт між необхідністю пристосовуватися до нових умов і страхом втратити частину своєї ідентичності. Ці емоції можуть загострювати кризу самовизначення, змушувати сумніватися у власній цінності та важливості.

Коли час бити тривогу?

Є тонка межа між віковими особливостями та ознаками емоційної кризи. Якщо підліток проводить багато часу у своїй кімнаті, але виходить, підтримує контакт із друзями та продовжує займатися звичними справами — це нормально.

Психологиня Оксана Шаровара радить звертати увагу, у першу чергу, на такі прояви:

Важливо, що всі ці фактори провокують виснаження організму. Хронічна втома найшвидше відображається на емоційному стані та академічній успішності. Тож якщо в дитини почали з’являтися погані оцінки в школі, дуже вірогідно, що їй необхідні підтримка та розуміння.
Важливо не ігнорувати стан підлітка та вчасно надати йому підтримку або звернутися по допомогу.

Безпечний простір підтримки

Підлітки, яких ми опитали, діляться, що в складні моменти прагнуть отримати від дорослих повагу, підтримку і простір — дати побути наодинці зі своїми переживаннями, впоратися з ними, прийти до тями:

Підліткам важливо знати, що їхні емоції — це нормально. Вони можуть відчувати страх, тривогу, гнів, апатію або безнадію, і це не означає, що з ними щось не так. Завдання батьків — вислухати та показати наскільки почуття дитини важливі, адже часто діти можуть не ділитися переживаннями через страх знецінення, неприйняття або покарання.
У розмовах варто використовувати такі фрази як:

Не варто одразу пропонувати поради чи намагатися відволікти підлітка. Будь-яка спроба «завдати добра» або поділитися мудрістю, якої вони не просили, може викликати протест. Це не впертість чи невдячність — лише природний процес дорослішання.
Якщо підліток зізнається в помилці, варто запитати, чому так сталося, що він відчуває, які висновки зробив, чи можна наступного разу вчинити інакше. Такий підхід розвиває критичне мислення та відповідальність, а головне — дає відчуття підтримки. Адже попри прагнення до самостійності, підліткам важливо знати, що є місце, де їх приймають і підтримують.
Водночас батьки — не друзі. Дитина не може ділитися з ними абсолютно всім, як із ровесниками — і це нормально. Якщо підліток сприймає батьків як товаришів, то не відчуває в них опори та захисту.

Говорити про війну

Цілковито ізолювати підлітка від інформації про війну неможливо, тож розмови про це в сім’ї мають бути. Головне — не перетворювати їх на лекції, а вести діалог. Варто запитувати, дитина сприймає події, звідки бере інформацію, чи вміє перевіряти факти та розпізнавати фейки.
Батькам важливо навчити підлітків відрізняти правду від маніпуляцій, пояснити, як працює інформаційна війна та пропаганда. При цьому розмови не мають бути емоційно забарвленими — краще подавати факти без нагнітання страху чи акцентування на жорстокості.
Окремо варто говорити про управління гнівом. Війна може викликати агресію, особливо щодо представників країни-агресора. Важливо пояснювати, як конструктивно висловлювати свою позицію та боротися за справедливість законно та відповідно до своїх сил і можливостей — наприклад, займатися просвітництвом, вживати український контент, підтримувати захисників.

Дієві техніки для підтримки та самопідтримки

У стресових ситуаціях важливо мати прості й ефективні методи заспокоєння.

Також у боротьбі зі стресом допомагають фізична активність, творчі способи вираження емоцій (малювання, музика, письмо), тілесні практики (медитація, тактильний контакт), дозування новин, приємне спілкування.